Овуляція (лат. ovum – яйце) – вихід зрілої, здатної до запліднення яйцеклітини з фолікула яєчника в черевну порожнину; етап менструального циклу (яєчниковий цикл). Овуляція в жінок дітородного віку відбувається періодично (кожні 21-35 днів). Періодичність її регулюється нейрогуморальними механізмами. Постійний для кожної жінки овуляційний ритм змінюється протягом 3 місяців після аборту, протягом року після пологів, а також після 40 років, коли організм готується до передклімактеричного періоду. Припиняється овуляція з настанням вагітності і після вгасання менструальної функції. Момент овуляції надзвичайно важливий для визначення дня, найбільш сприятливого для зачаття (чи, навпаки, для запобігання від небажаної вагітності) у природних умовах і для застосування штучних методів подолання безплідності – екстракорпорального і штучного запліднення.
Суб'єктивними ознаками овуляції можуть бути короткочасні болі внизу живота, відчуття "пухирця, що лопнув" у середині циклу, деякі жінки відзначають посилення статевого потягу. Об'єктивними – збільшення слизових виділень з піхви, що пов'язано з різким підвищенням рівня естрогенів і зниження ректальної (базальної) температури в день овуляції з підвищенням її наступного дня, підвищення вмісту прогестерону в плазмі крові та ін.
Діагностика • гінекологічне обстеження. Спостереження за виділенням слизу (його розтяжність, прозорість, кристалізація) з каналу шийки матки; • вимірювання базальної температури; • визначення рівня естрогенів у слині; • визначення рівня гормонів у сечі.
Порушення овуляції може бути викликано запаленням геніталій, дисфункцією кори наднирників чи щитовидної залози, системними захворюваннями, пухлинами гіпофіза і гіпоталамуса, стресовими ситуаціями. Відсутність овуляції в дітородному віці (ановуляція) проявляється порушенням ритму менструацій за типом олігоменореї (менструація тривалістю 1-2 дні), аменореї, дисфункціональних маткових кровотеч. Ановуляція завжди є причиною безплідності жінки.
|